Сітківка - це важлива структура ока, яка відповідає за виявлення світла. Цей тонкий шар тканини розташований на задній частині ока і складається з чутливих до світла клітин, відомих як фоторецептори. Існує два основних типи фоторецепторів, які знаходяться в сітківці: палички та конуси. Палички дуже чутливі до світла і відповідають за зір у слабкому освітленні, дозволяючи нам бачити відтінки сірого в темряві. Конуси, з іншого боку, відповідають за кольоровий зір і найкраще працюють при яскравому світлі. Вони сконцентровані в центральній ямці, невеликій ямці в сітківці, яка є центром нашого поля зору, де зорове сприйняття є найвищим.
Сітківка перетворює світло, що поступає, на електричні сигнали, які потім передаються до мозку через зоровий нерв. Цей чудовий процес починається, коли світло потрапляє в око через рогову оболонку, потрапляє через зіницю і проходить через кришталик, який допомагає сфокусувати світло на сітківці. Коли світло досягає фоторецепторів, воно викликає хімічну реакцію, яка перетворює світло на електричні імпульси.
Крім того, сітківка містить кілька шарів нейронів, які обробляють візуальну інформацію перед відправкою її до мозку. Окрім фоторецепторів, вона складається з біполярних клітин, гангліонарних клітин та горизонтальних клітин, які виконують важливі ролі у доопрацюванні та передачі візуальних даних. Ця складна структура дозволяє здійснювати широкий спектр зорових сприйнять, від виявлення руху до інтерпретації кольорів і контрасту.
Цікаво, що сітківка також відома своєю здатністю адаптуватись до різних умов освітлення через процес, відомий як адаптація до темряви. Це явище дозволяє нашим очам пристосовуватися від яскравих до темних умов з часом. У темних умовах палички стають більш активними, покращуючи наш нічний зір. Навпаки, у яскравих умовах конуси беруть на себе управління і дозволяють нам сприймати кольори та тонкі деталі. Людська сітківка є дивом біологічної інженерії, відіграючи основоположну роль у нашій здатності взаємодіяти з навколишнім світом.