Перший штучний супутник, надісланий у космос, було названо "Спутник-1". Запущений Радянським Союзом 4 жовтня 1957 року, "Спутник-1" став значущим етапом в історії дослідження космосу. Його запуск ознаменував початок космічної ери та ініціював космічну гонку між Сполученими Штатами та Радянським Союзом.
Маючи діаметр приблизно 58 сантиметрів і вагу близько 83,6 кілограма, "Спутник-1" був простим, сферам формованим супутником з металу. Він був обладнаний чотирма зовнішніми антенами, які транслювали радіосигнали, які могли бути прийняті на Землі. Основною метою супутника було протестувати можливість відправки об'єктів у космос і збирати атмосферні дані.
Запуск "Спутник-1" викликав світовий сенсацію і відзначався як захоплення і страх. Він був сприйнятий як технологічний тріумф Радянського Союзу, що призвело до хвилі занепокоєння в Сполучених Штатах щодо їхнього сприйманого відставання у науковому прогресі. Ця подія загострила динаміку холодної війни між двома наддержавами, що призвело до пришвидшення зусиль у космічному розвідці обох країн.
"Спутник-1" обертався навколо Землі на висоті приблизно 580 кілометрів і завершував одну орбіту приблизно за 96 хвилин. Він передавав свої радіосигнали протягом 21 дня, перш ніж батареї вичерпалися, залишаючись на орбіті майже три місяці перед повторним входом у атмосферу Землі 4 січня 1958 року.
Значення "Спутник-1" виходить за межі його ролі супутника. Він став каталізатором для створення різних космічних агентств, включаючи NASA в США. Це також сприяло розвитку технологій, таких як супутниковий зв'язок, який став важливим для сучасного життя.
Навіть сьогодні "Спутник-1" пам'ятають як піонерське досягнення, яке не тільки розширило наше розуміння космосу, але й трансформувало міжнародну політику та наукову співпрацю. Його спадщина триває, поки людство досліджує глибше в космос, нагадуючи нам про нашу здатність досягати те, що здається неможливим.