Пеніцилін є одним із найзначніших відкриттів у галузі медицини, і його відкриття належить шотландському бактеріологу Олександру Флемінгу у 1928 році. Під час роботи в лікарні Святого Михайла в Лондоні Флемінг повернувся з двотижневої відпустки та виявив, що на деяких Петрі містяться пліснява. Замість того щоб викинути забруднені зразки, його цікавість змусила його вивчити це детальніше. Під час дослідження плісняви він з'ясував, що це штам *Penicillium notatum*. Він помітив, що навколо колоній цвілі бактерії *Staphylococcus aureus* не могли рости. Це явище змусило його зробити висновок, що цвіль виробляє речовину, яка пригнічує ріст бактерій.
Флемінг назвав цю речовину пеніциліном, на честь цвілі, що її виробляє. У ході серії експериментів він зміг виділити пеніцилін у відносно чистій формі. Однак тільки в 1940-х роках пеніцилін був на виробництві в масовому масштабі та використаний у медичних лікуваннях, переважно завдяки зусиллям таких вчених, як Говард Флоре і Ернст Борис Чейн, які розробили методи для масового виробництва та очищення пеніциліну.
Вплив пеніциліну на медицину не можна переоцінити. Це був перший справжній антибіотик і ознаменував початок ери антибіотиків, які суттєво змінили курс медицини. Пеніцилін використовувався для лікування різноманітних бактеріальних інфекцій, рятуючи безліч життів під час Другої світової війни та пізніше. Захворювання, які раніше були смертельними, такі як пневмонія, сифіліс і ревматична лихоманка, стали лікувальними за допомогою пеніциліну.
Більше того, відкриття пеніциліну сприяло великій зацікавленості іншими природними антибіотиками. Це призвело до відкриття та розробки численних інших антибіотиків, які згодом стали опорою в лікуванні бактеріальних інфекцій. Незважаючи на виникнення бактерій, стійких до антибіотиків, пеніцилін все ще використовується сьогодні, що підкреслює його тривалу важливість у медичній сфері. Початкова випадкова спостереження Флемінга грала вирішальну роль у розвитку антибіотиків і продовжує впливати на сучасну медицину.