Платон, видатний античний грецький філософ, напевно, найбільш відомий своїм твором під назвою "Держава", написаним близько 380 р. до н.е. Цей текст є важливою частиною політичної філософії, яка досліджує зміст справедливості та вивчає, як могла би бути структурована справедлива суспільство. Платон головним чином формулює свої ідеї у діалогах, за участю свого вчителя Сократа як одного з головних персонажів.
У "Державі" розглядається різні концепції, такі як філософ-король, якого Платон вважає ідеальним правителем міста-держави. Він стверджує, що філософ має мудрість і розуміння, необхідні для справедливого правління, на відміну від політиків його часу, яких він вважав такими, що діють на користь особистих амбіцій замість загального блага. Ця ідея вплинула на численні політичні мислителі на протязі історії.
Крім того, Платон у своєму творі вводить Алегорію печери, яка служить метафорою перетворювальної подорожі до просвітництва. У цій алегорії він описує в’язнів, які все своє життя були прикуті в печері, спостерігали за тінями, які падали на стіну, вважаючи, що ці тіні є реальністю. Подорож одного з в’язнів, який звільняється і відкриває зовнішній світ, символізує пошук знань і істини філософом.
У своїй утопічній візії Платон порушує питання про дитину-державу, де він пропонує суспільство, розділене на три класи: правителі (філософи-керівники), воїни (охоронці) та виробники (фермери та ремісники). Кожен клас має свої ролі та обов’язки для забезпечення гармонії та справедливості в суспільстві. Взаємозалежність цих класів ілюструє його переконання в тому, що жоден клас не може нормально функціонувати без інших.
Окрім політичних питань, "Держава" також торкається етики, епістемології та природи реальності, що робить її одним з найвичерпніших трактатів з філософії у західній традиції. Її вплив відлунює крізь століття, надихаючи численні дискусії та інтерпретації в філософії, політиці та літературі. Вона залишається основою філософської освіти та продовжує бути предметом активного вивчення й сьогодні.