Найбільший місяць Сатурна відомий як Титан. Титан особливо захоплюючий з декількох причин. Вперше його виявив голландський астроном Християн Гюйгенс у 1655 році, і він є другим за величиною місяцем у сонячній системі, навіть перевершуючи розміри планети Меркурій. Титан має атмосферу, яка щільніша за земну, яка в основному складається з азоту з домішками метану. Ця атмосфера надає йому туманного оранжевого вигляду, коли його спостерігають через телескоп або космічний корабель, що робить його одним з небагатьох місяців у нашій сонячній системі, які мають значну атмосферу.
Один з найбільш захоплюючих аспектів Титана – його поверхня, на якій є річки та озера з рідким метаном і етаном. Цей небесний об'єкт порівнюють з ранньою Землею через його складну органічну хімію, що існує в суворій, крижаній середовищі. Місія Кассіні-Гюйгенс, яка розпочалася в 1997 році та завершилася в 2017 році, значно поглибила наше розуміння Титана. Зонд Гюйгенс успішно приземлився на Титан у січні 2005 року, надаючи безцінні дані про його поверхню та атмосферу.
Крім його унікальних кліматичних та геологічних особливостей, Титан пропонує захоплюючі можливості для астробіології. Вчені припускають, що умови на Титані можуть містити якусь форму життя, хоча і дуже відрізняються від земного життя через холод і багатство метану. Перспектива підземних морів рідкої води також може підтвердити можливість існування форм життя під його товстою корою.
Більше того, Титан має вирішальне значення для розуміння більш широких процесів, які регулюють планетарні атмосфери та еволюцію місяців у нашій сонячній системі. Його вивчення не тільки висвітлює сам Сатурн, а й процеси, які можуть бути застосовані до екзопланет і їхніх місяців в інших сонячних системах, що робить Титан надзвичайним об'єктом для вивчення в планетній науці.